Взаємний підрахунок. Хто кому повинен за "радянську окупацію"

Опубликованно 05.12.2018 19:20

МОСКВА, 22 сен — РІА Новини, Костянтин Севастьянов. Міністри юстиції Естонії і Латвії Урмас Рейнсалу і Дзінтарс Расначс нагадали про бажання пред\'явити Росії рахунок за "радянську окупацію". Подібні ідеї висловлювали й раніше — цим нікого не здивувати. Чи мають право держави Прибалтики вимагати якісь гроші від східного сусіда — в матеріалі РИА Новости.

Самодіяльність виконавців

Характерно, що цього разу ініціативу міністрів не підтримали навіть їх власні керівники. Прем\'єр Латвії Маріс Кучинскис відмовчався, а його естонський колега Юрія Ратас прямо заявив, що офіційний Таллінн ніяких грошей у Москви вимагати не має наміру. З цього приводу депутат Європарламенту від Латвії Андрій Мамикін з обуренням зазначав: "Абсолютно не розумію поросячий захват наших правих від того, що нібито уряди двох країн — Естонії та Латвії — зараз пліч-о-пліч в єдиному пориві будуть просити від Росії компенсацію за роки "радянської окупації".

І тим не менш ідея пред\'явити Росії рахунок за радянські десятиліття обговорюється в країнах Балтії вже багато років. Так, у листопаді 2016-го латвійська преса розповіла про дослідження ректора Відземськоє вищої школи Гатиса Круминьша. Він запевняв, що виявив папку з платежами, переліченими Латвійської РСР в загальну радянську касу. За його підрахунками, різниця між відданими і отриманими коштами склала 15,9 мільярда рублів — не на користь Латвії. "Результати мого дослідження показують, що режим СРСР проводив щодо нас справжню політику колоніалізму: територія і її жителі нещадно експлуатувалися, а тих, хто не підкорявся, суворо карали. Твердження, що у повоєнні роки сюди йшло багато інвестицій, — це повна нісенітниця, мої дослідження доводять повністю протилежне", — запевняв він журналістів.

На кінець 2015-го міністри юстиції Литви, Латвії та Естонії підписали меморандум "про діяльність за пред\'явленням вимог про відшкодування радянського окупаційного шкоди". Вони обіцяли звернутися в міжнародні інстанції і підкреслювали, що "Російська Федерація є безперервним наступником окупував країни Прибалтики Радянського Союзу". І взагалі, "якщо б окупації Балтійських країн не відбулося, то наш рівень життя був би зараз як мінімум на одному рівні з Фінляндією", запевняли міністри.

А чинна вже багато років "Комісія з підрахунку збитку від окупації Латвії нарахувала 185 мільярдів євро. І це тільки про економіку, а шкоди завдано також демографії та навколишнього середовища, підкреслювала комісія. У підсумку суму округлили до 300 мільярдів євро.

Не відстає і Литва. Офіційний Вільнюс поставив своїм фахівцям завдання: довести конкретними даними, що республіка не містилася союзним центром, а була донором СРСР. В середині 1990-х спеціальна комісія оцінювала "нанесений окупацією СРСР збитки" у 23 мільярди євро.

Естонія в цьому питанні менш активна, але і її представники періодично нагадують про "багатомільйонний збиток".

У відповідь на подібні домагання посол Росії в Литві Олександр Удальцов зазначав, що це Москва могла б вимагати від Вільнюса 72 мільярди доларів, колись вкладені в республіку в якості інвестицій. Дипломат зазначав, що на момент входження в СРСР Литва була аграрною країною з невеликим соціально-економічним потенціалом, фактично знищена в роки війни. А в радянські роки в республіці були створені хімічна і нафтохімічна галузі промисловості, побудовані великі підприємства. "Таким чином, очевидно, що можлива постановка питання литовською стороною про компенсації неправомірна і навіть абсурдна", — зауважив посол Росії. Тоді "батько литовської незалежності" Вітаутас Ландсбергіс, який очолював республіку в період її виходу з СРСР, не знайшов нічого кращого, ніж заявити, що "сперечатися з дурником безглуздо", оскільки, мовляв, "він вже ображений природою". Вітаутас Ландсбергіс

Ситуація перед розпадом СРСР

У книзі нині покійного економіста Ернеста Буйвида "Латвійський шлях: до нової кризи" наводяться цікаві дані: "Ось показники ВВП в розрахунку на душу населення в кінці 1980-х років. Долар з тих пір сильно подешевшав — інфляція, а євро тоді ще не було: Латвія — 6 265 доларів на душу населення, ФРН — 10 709 доларів, Італія — 7 425 доларів. Ірландія, сьогоднішня наша мрія і зразок, — 5 225 доларів, що на 20 відсотків менше Латвії".

За інформацією Буйвида, промисловість Латвії в той час виробляла в рік 17 тисяч автобусів, 100 тисяч магнітофонів, 570 тисяч пральних машин, 107 тисяч тонн паперу, 175 тисяч мопедів, 2500 роялів і піаніно, 2546 промислових роботів та інше, інше, інше. В кінці 1980-х в республіці діяло понад 350 великих промислових підприємств. Заводи і фабрики активно працювали, наповнюючи бюджет, який був набагато більше сьогоднішнього.

Однак у 1990-х все змінилося. "Промисловість пішла в піке, верстати різали на металобрухт, десятки тисяч робітників і фахівців опинилися за воротами. Виживали хто як може. Почалася ера товкучок, човників, ларьків", — згадує латвійський пенсіонер Ігор Глазунов, в радянські часи очолював одне з найбільших місцевих підприємств союзного підпорядкування "Хіммаш".

Естонія при Радянському Союзі також вважалася однією з найпередовіших республік. Національний дохід на душу населення істотно перевищував среднесоюзный: 117 відсотків від середнього по СРСР у 1989-м. Більше того, у 1986-1989 роках тут спостерігався справжній підйом — темп розвитку народного господарства збільшився порівняно з попередньою п\'ятирічкою в 1,4 рази.

Що стосується Литви, на її території теж будувалося багато підприємств. Розвивалося все — від м\'ясо-молочного виробництва до радіоелектронної промисловості. 1990-го по ВВП на душу населення Литва займала 39-е місце в світі. Після виходу з СРСР побудовані в радянський час підприємства розпродали.

Перші десятиліття незалежності

Тоді, в 1990-е, пристрасті кипіли навколо нафтопереробного заводу (НПЗ), побудованого в 1979-му в місті Мажейкяй. У пострадянську епоху суперсучасне у своїй галузі підприємство, гігант нафтопереробки, став заручником бандитських розборок і політичних інтриг. Стався жахливий випадок: викрали і вбили главу підприємства Гедімінаса Кесуса, його сина і шофера. "І вбили їх не аби як — всім трьом були відрізані голови", — пише литовський журналіст Альгірдас Плукис. Ходили чутки, що ці голови доставили у Вільнюс, щоб замовники переконалися, справу зроблено. Мажейкяйкский нафтопереробний завод

В жовтні 1999-го тодішній прем\'єр-міністр Литви Роландас Паксас демонстративно пішов у відставку після завідомо невигідною для держави продажу нафтопереробного комплексу американській фірмі "Вільямс Інтернешнл компані". Та швидко довела гіганта до стану, близького до банкрутства. В подальшому підприємство боролися "Роснефть" і "Лукойл", але литовські власті надали перевагу польську компанію Orlen. Проте до 2014-го НПЗ знову опинився в важкому економічному положенні. У невдачах компанія вінілу литовські влади, якими обклали її непідйомними тарифами за перевезення. Сторони змогли прийти до прийнятного угоди, і ситуація покращилася.

Так чи інакше, НПЗ в Мажейкяї — один з прикладів вкладень СРСР в економіку Литви. Президент Російської асоціації прибалтійських досліджень, доктор економічних наук, професор Спбду Микола Межевич вказує також на порт в Клайпеді і Ігналінську АЕС. Хоча, звичайно, промислових та інфраструктурних об\'єктів в республіці було побудовано в радянські часи незмірно більше.

У 2009 році Литва на вимогу Євросоюзу була змушена зупинити свою АЕС, перетворившись з експортера в імпортера електроенергії. Однак НПЗ в Мажейкяї і порт в Клайпеді досі, за оцінкою Межевича, дають у сукупності 25-30 відсотків доходів бюджету Литви. "А найкраща дорога в Радянському Союзі була між Каунасом і Вільнюсом. Що називається — не соромно було привезти і американця, а вже вони-то в цьому ділі знають толк", — додає експерт. На його думку, коли Литва та інші країни Балтії починають доводити, що це вони містили Радянський Союз, а не навпаки, це звучить парадоксально.

Категория: Новости