"Україна — це проблема". Чому київський режим не влаштовує ЄС і США


Опубликованно 15.04.2018 00:18

МОСКВА, 12 січ — РІА Новини, Філіп Прокудін. Директор українського Інституту національної пам\'яті Володимир В\'ятрович запропонував визнати перебування України у складі СРСР окупацією. На його думку, нинішньому Києву слід проголосити себе наступником Української народної республіки (УНР), яка існувала в роки Громадянської війни в Росії. Це фантастичне, на перший погляд, пропозиція має під собою прагматичне підстава: нинішню Україну треба "переформатувати". Як хочуть переробити колишню радянську республіку — в матеріалі РИА Новости. "Весілля в Малинівці"

Заява В\'ятровича можна було б вважати черговий "мрією", але як раз до питань ідеології в Києві підходять серйозно. Історія самої УНР своєї захопливості повністю відповідає фабулі комедії "Весілля в Малинівці". Українську народну республіку спочатку підтримали Німеччина і Австро-Угорщина.

Потім німецькі військові цю самостійну "державу" в робочому порядку і скасували. Центральну раду УНР розігнав німецький військовий патруль. Солдати на чолі з фельдфебелем увійшли на засідання представницького органу, наказали всім підняти руки, обшукали присутніх, а потім порозганяли їх по домівках. Приводом для таких дій стало те, що члени уряду УНР викрали з метою вимагання банкіра і мільйонера Абрама Доброго. Потім опереткова "держава" відродилася вже у вигляді директорії. Після того як на території сучасної України була встановлена радянська влада і проголошена УРСР, члени уряду УНР емігрували. В цілях використання в народному господарстві" цю організацію фінансували Франція, Польща та Чехословаччина.

У 1992 році голова УНР у вигнанні Микола Плав\'юк передав президенту стала нещодавно незалежної України Леоніду Кравчуку регалії "народної республіки" і грамоту про те, що Київ є спадкоємцем тієї "держави", проголошеної в 1917 році. Кравчук дари прийняв, але нинішня Україна свою "родовід" веде все-таки від Української Радянської Соціалістичної Республіки, створеної більшовиками. Всього цього В\'ятрович, як історик, що має вчений ступінь, не знати не може. При цьому очолюваний ним український Інститут національної пам\'яті — виконавчий орган уряду країни. Тобто чиновник ставить під питання міжнародну суб\'єктність держави, на яку він працює.

У 2016-му Верховна рада прийняла спільно з польським сеймом декларацію про відповідальність СРСР за початок Другої світової війни. Навіщо Варшаві потрібна була ця ініціатива — зрозуміло. У 1939 році Польща втратила включені до складу Української РСР свої східні землі. А ось українські парламентарії за фактом голосували за документ, який може змінити межі країни. При цьому В\'ятрович пропонував оформити наступність України та УНР на законодавчому рівні. Робить він це з ідеологічного ража або з далекосяжними цілями — неважливо. "Є думка", що пора змінювати формат пострадянської України. Карта Української РСР Головна плюшка Майдану

Відбувається це на тлі явного охолодження відносин між Києвом з одного боку і Брюсселем, іншими європейськими столицями і Вашингтоном — з іншого. У грудні Єврокомісія вже прямим текстом пояснила постмайданному уряду, що може відібрати головну плюшку, видану за Майдан, — безвиз. Брюссель вимагає від Києва виконати зобов\'язання по боротьбі з корупцією. Аналогічні претензії українській владі пред\'являють і США. Від України потрібно створити "незалежний" антикорупційний суд, систему перевірки електронних декларацій і так далі.

Словом, ЄС і США разом з ним хочуть зробити політичний клас України "прозорим" — підзвітним і керованим. А українські еліти цьому опираються: між "старими" і "новими" правоохоронними органами йде вже неприхована боротьба. Ще в травні група євродепутатів, які з гумором нарекли себе "Друзями України", направила лист українським президенту і прем\'єр-міністру, а також спікера Ради. У ньому вищим особам держави ставилося на вигляд, що вони недостатньо борються з нелегальними доходами чиновників.

У грудні 2017-го командувач Сухопутними силами США в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес в ході візиту до Львова зазначив, що підтримка Незалежної з боку Заходу не вічна. "Вона не збережеться, якщо ми не будемо бачити, що Україна продовжує рух по шляху реформ", — пояснив він. Генерал натякнув, що в цьому разі в Європі і США з\'явиться "втома від України". Командувач Сухопутних військ США в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес на прес-конференції у Львові

Раніше в 2017-му навіть не втому, а відкрите роздратування від України продемонстрували її найближчі сусіди. В Угорщині та Польщі обурення викликав новий закон про освіту, який фактично українізував школу. Будапешт пообіцяв, що вимагатиме переглянути через це угода про асоціацію України з Євросоюзом і взагалі всіляко перешкоджати руху Києва в ЄС. Варшава заявила, що з Бандерою (лідером ОУН* Степаном Бандерою) Україна в Європу не потрапить. А в серпні з\'явилася інформація про те, що на польських паспорти може з\'явитися вид Львова — Личаківський цвинтар у цьому місті. На протести українського МЗС польське МВС відповіло, що були обрані місця та символи, пов\'язані з відновленням Польщею незалежності у 1918 році". Пізніше від ідеї з зображенням Львівського цвинтаря відмовилися, але сама ситуація показова. Люди протестують проти української мовної реформи навпроти посольства України в Будапешті, Угорщина. 13 жовтня 2017 "Україна — проблема європейської безпеки"

Очевидно, що ситуація у відносинах між Україною і "зацікавленими особами" якщо і не дійшла до стану "треба щось робити", то дуже близька до нього. Питання в тому, що в цих самих "осіб" дуже різноманітні думки та уявлення з приводу майбутнього колишньої радянської республіки. "Україна сьогодні — це проблема європейської безпеки. Не тільки її сусідів і Східної Європи, а всієї Європи. Вона сьогодні є знаряддям чиїхось політичних інтересів. Це можна змінити. Якщо в Києві дадуть відповідь на питання: чи хочемо самі кимось бути, самі грати в цю гру? Але тоді треба не просто чекати від Європи або США кошти і підтримку, але і щось робити самим", — зазначає угорський політолог Габор Штир, член Валдайського клубу, завідувач відділу зовнішньої політики Magyar Nemzet.

Одним з можливих виходів із сьогоднішньої ситуації, на думку експерта, може бути регіоналізація або федералізація України. Це було б вигідно всім сусідам країни. Адже саме різниця регіонів — історична, етнічна і економічна — і є основною проблемою її внутрішньої політики. "Без регіоналізації та федералізації Україна не зможе нормально розвиватися. Але поки це неможливо навіть у середньостроковій перспективі. Спроби підняти такі питання сприймаються як сепаратизм. Проте та ситуація, яка склалася сьогодні, — це глухий кут. Треба це переступити і дивитися в майбутнє. Якщо точніше — треба було б", — каже Штир.

Даний України, судячи з усього, не влаштовує нікого. Тому проекти її майбутнього, складені за принципом "все буде, як раніше", теж мало кому подобаються. Очевидно, тому і з\'являються фантастичні, на перший погляд, плани — від переучреждения країни на основі опереткової "держави" до її приведення у відповідність з регіональними кордонами.*Екстремістська організація, заборонена в Росії.



Категория: Новости